Пишу листи в нікуда….чому завжди так має бути. Щось мусить помішати, а як зробити щоб життя було сравжнє?
Не просто існування, а життя. Все що булоне можна повернути…Але я хочу щоб це повторилося. Ще один раз прожити той момент коли ти був близький…Друзья все дальше.Впереди туман.
Я не знаю чого чекати від життя. Цього напевне ніхто не знає…але якось живуть…
Коли в певний момент починаєш бути щасливим, щось має помішати. Я знаю лиш це. Далеко від дому…далеко від друзів…від Кохання…вже 4 роки я його люблю…я готова віддати життя щоб бути з ним разом…я скучаю…Дуже сильно. а все могло бути по-іншому….
я так довго шукала щастя…а коли знайшла його….то воно вислизнуло з рук, як вода….
Я буду старатись жити дальше.
na2ysik